не діти
Блакитноока
а ми ж не діти — це набагато гірше ти знаєш, що дорослі — це в рази складніше і найдивніше: справа не лише у віці а в тому, що речі вибираємо по етикетці блискуча, срібна — те, що треба і байдуже, що всередині обирати не те, у чому потреба забувати про перли на глибині ховати щирість за маскою боятися власних емоцій замість чаю — тепер дим із цигаркою надто багато переслухано нотацій зоряні ночі — хіба це цікаво? а ти ж так хотіла стати старшою хоча навіть талановиті актори кричатимуть тобі: "браво!" за мить можеш стати інакшою а пам'ятаєш, коли справді була щасливою? чи, напевне, забула все зовсім ті очі, що сяяли — ти для нього була особливою а тепер без вагань лихі слова говориш усім ©solenka
2021-12-10 18:33:17
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Прекрасно написано. Щиро і з душею!
Відповісти
2021-12-10 18:35:09
1
Блакитноока
дякую! Рада, що подобається!
Відповісти
2021-12-10 18:44:21
Подобається
Інші вірші поета
Повірити в казку д о р о с л е ж и т т я Недосказ з тобою
Інші поети
ErailXx
@ErailXx
Kim Diamond
@DiaStf02
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4146
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4033