Те, що треба стерегти
Блакитноока
Колись, через десятки років, Коли читатиму усе, написане своїм пером, Я буду плакати й сміятись. Коли мене накриє хвиля ностальгії, І все спливе у пам'яті моїй - Кохання перше, цілі й мрії, І перемоги, і поразки. І думка знову лине-лине, Кудись далеко, вдалечінь... Минуле вже не повернеш, І жити ним не варт. Вчимось на власних помилках, І досвіду всі наберемось. Майбутнє те, що треба стерегти. Боротись та йти вперед. © Блакитноока
2021-01-29 21:01:04
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
💕🌸
Відповісти
2021-03-24 06:36:07
1
Блакитноока
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК ❤️❤️
Відповісти
2021-03-24 06:57:54
Подобається
R E
Ай справді. Своє майбутне треба стерегти.
Відповісти
2021-07-10 20:10:03
1
Інші вірші поета
м и н у л е покоління битих колін т у р и с т Лише ти
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3917
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4987