Те, що треба стерегти

Блакитноока

Колись, через десятки років, Коли читатиму усе, написане своїм пером, Я буду плакати й сміятись. Коли мене накриє хвиля ностальгії, І все спливе у пам'яті моїй - Кохання перше, цілі й мрії, І перемоги, і поразки. І думка знову лине-лине, Кудись далеко, вдалечінь... Минуле вже не повернеш, І жити ним не варт. Вчимось на власних помилках, І досвіду всі наберемось. Майбутнє те, що треба стерегти. Боротись та йти вперед. © Блакитноока

2021-01-29 21:01:04

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК

💕🌸

Відповісти

2021-03-24 06:36:07

Блакитноока

@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК ❤️❤️

Відповісти

2021-03-24 06:57:54

Подобається

R E

Ай справді. Своє майбутне треба стерегти.

Відповісти

2021-07-10 20:10:03

Інші вірші поета

Мріяти не шкідливо літо та кохання п о т е р п и Щастя, ти де?

Інші поети

yas_mine

@yas_mine

Анна Яровая

@annajaro

Ail

@ail_bookworm

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3619

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2658