Те, що треба стерегти
Колись, через десятки років,
Коли читатиму усе, написане своїм пером,
Я буду плакати й сміятись.
Коли мене накриє хвиля ностальгії,
І все спливе у пам'яті моїй -
Кохання перше, цілі й мрії,
І перемоги, і поразки.
І думка знову лине-лине,
Кудись далеко, вдалечінь...
Минуле вже не повернеш,
І жити ним не варт.
Вчимось на власних помилках,
І досвіду всі наберемось.
Майбутнє те, що треба стерегти.
Боротись та йти вперед.
© Блакитноока
2021-01-29 21:01:04
9
4