Те, що треба стерегти
Колись, через десятки років, Коли читатиму усе, написане своїм пером, Я буду плакати й сміятись. Коли мене накриє хвиля ностальгії, І все спливе у пам'яті моїй - Кохання перше, цілі й мрії, І перемоги, і поразки. І думка знову лине-лине, Кудись далеко, вдалечінь... Минуле вже не повернеш, І жити ним не варт. Вчимось на власних помилках, І досвіду всі наберемось. Майбутнє те, що треба стерегти. Боротись та йти вперед. © Блакитноока
2021-01-29 21:01:04
9
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
💕🌸
Відповісти
2021-03-24 06:36:07
1
Блакитноока
Відповісти
2021-03-24 06:57:54
Подобається
R E
Ай справді. Своє майбутне треба стерегти.
Відповісти
2021-07-10 20:10:03
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9379
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10962