Написав два
Написав два слова - Затер три речення. Про що піде мова, Якщо чай охолов ще з вечора? Незавершені справи Падають на мене горою, Порахую до ста, Може, щось й зметикую. Помив обличчя холодною водою, Кава на плитці втекла, Потекла в невідомість рікою. Її терпіння вичерпано, як і моє. Я сам себе питаю: "Ну хто тут є, ...Хто є??" Витираю розводи? Що чорні, як смола. Затираю три речення, Щоб написати два. Радію, що шоколад Ще досі не зацвів. У ньому мало барв, Багато кольорів. Наркотики в крові: Бобові й кофеїн. Сідаю до роботи, Не вживши Клофелін. Слава "Дарниці" За усі пігулки, Мікстури та чаї. Нас усіх вилікують, Але чи були ми живі, Чи були ми живі? Митці мають давати поштовх, Але я хочу бити. Піду вчергове зроблю щось попити. Пити чи не пити?!- Чергове питання. Письменники мають писати, Але чи це мають бути Листи про кохання? 13.02.2022 © Богдан Кухта
2022-02-13 17:19:57
0
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15980
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12793