Намальовані
Богдан Кухта
Намальовані троянди Не розквітнуть на вікні. Не потрібно лити воду, Бо вони й так не живі. Рамка з дерева готова, Підпис автора в кутку. Не продали квіти вчора, Не розбий душу крихку. Спочивають в павутинні, Вицвітають кольори, Сплять прекрасні Й не спитають, Чому мухи обсідають. Підберуть можливо люди, Продадуть за оковиту. Ось культурні поривання, Муки совісті й зітхання. За дарма когось робота, За дарма зів"яв букет. Невелика в тім турбота, Це лиш вірш...і тут кінець. © Богдан Кухта 2021 #poetry, #Поезія
2021-01-10 18:41:09
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Вероника Рубин
👏👏Гарний вiрш
Відповісти
2021-01-10 19:38:54
Подобається
Інші вірші поета
Перша любов Крапля крові На асфальті Мукулатура
Інші поети
Veronika Yupyn
@Veronika_Yupyn
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2583
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2640