невизнані героїчні серця {нашим Героям}
рідна, так довго не писав тобі я листи, ми не бачились в очі не тижні – роки. я, дурнуватий, так багато побачив, будь-де побував, за час цей лиш зрозумів, що не розумів тебе і не знав. рідна, знаєш, тобі був чужий, хоч був тобі й друг. любив я тебе, та вогонь часом тух. а ти, завше розумна, світом марила, мене не чекала – тебе розумні бавили. тепер ти не моя. у тебе сім‘я. рідна, я бачив багато. там де стріляли, був я. я бачив, як помирають брати завзято. поховати ці трупи – задача моя. я їх ніс і я їх жалів. а сліз, як й не було, я всі ріки злив. я йшов туди змагатись за волю, ішов, бо не бачив іншу життєву мету. я йшов захищати дім наш і твій, захищати душу твою. я йшов захищати тебе, ти – янгол мій. я йшов крізь вогонь і пекельний холод – спав в сирій землі, лиш би світло світилось поряд в твоєму вікні. рідна, я колись загубився, років зо десять тому було. геть зі шляху я збився, покинув свою любов. тепер я тут, у рідному місті, а той диким холодом суне. я знаю: тобі я не рідний, і ніщо статус той не посуне. у тебе сім‘я, у тебе вже діти. можу бути їм другом? я знайшов у тобі спасіння, хоч й відпихнув добро твоє плугом. рідна, чому ти боїшся? ти бачиш ненависть у мені. я колись тебе, ба, покинув, право судити залишаю тобі. ти дивишся на мене, буцім я ворог, хоч серце твоє кричить, що таких, як я, нині звуть «героєм», такий приклад молодь вчить. та ти бачиш в мені лиш зброю, що готова тебе убить, рідна, я захищав наш Дім, як я міг би колись так вчинить? я знаю, я зраджував дуже, хоч так любила мене сім‘я. не моя – твоя. вона стала мені моєю, бо мати мене відпихала зо зла. я знаю: не був я чесний, тому в нас з тобою і різний шлях, та приймеш ти це серце черстве у себе знову в гостях? я повернувся з-під куль і знаю, що битися треба туга. де знайти її? я не знаю, розпачлива душа моя. я побачив наш Дім і, знаєш, побачив байдужі тіла, що марять вулицями весело, ніби героїв не було й нема. ніби це казка. просто невдалий сон. москву чекає поразка, це для усіх канон. тіла забули про бій, і як ми за них помираєм. щодня під молитви Богу піт з лобів витираєм. рідна, пташко, знаєш, мені так лихо удома, я почуваюсь не вартим уваги, довіри, любові. мені тут не раді, без мене тут звикли. мене подумки похоронили. попрощались зі мною, і сльози утихли. а я живим повернувся додому. я тут ніхто. і голос мій безголосний. я тут – німе кіно, актор невиносний. мене бояться ті, кого я завше боявся. і лиш від любові пускають в дім, перехрестяться, щоб я довго тут не зоставався. рідна, давно не писав листи. так сумую за тим теплом. дивом тим, що знайшов у тобі. потаємна моя любов. не знаю, чи приймеш мене: у тебе сім‘я і діти. а я прийшов із війни, а я загублений в світі.
2023-02-06 16:42:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8107
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1317