мам
ти бачиш душу мою оголену,
я роздягаю її кволо, немічно.
викладаю на стіл у вітальні камені,
ти їх шліфуєш, хм… іронічно.
мам, ти бачиш мене спустошену,
підкажи, як вийти дивом у люди?
як запалити душі чужі
рідним-незнайомим тілам?
вони всюди.
я б‘юся, мов пташка, у клітці душі,
мам, відчини мені двері,
і обіймай мене міцно у миті оті,
коли серце моє ледь б’ється.
подаруй мені тишу у тишині
на тихому килимі у вітальні,
виріжи з пам‘яті ті вірші,
що таврують в мені нещастя факти.
мам, я хочу додому,
у тихий знайомий дім,
де розчиняються дитинства спогади
і я бачу лиш сяйво,
не бачу втоми в тобі.
2023-02-06 16:47:25
1
0