remember the past
така іронія долі:
перейматись за щось порожнє,
те, чия суть давно відсиріла й вицвіла
у жовтуватому промінні сонця,
яке намагалось тебе обігріти,
але не змогло.
ми біжимо, споглядаємо всесвіт під призмою минулого,
в результаті прямуючи до чогось хибного.
ми помиляємось на кожному кроці, особливо в людях.
але, може, не варто бідкатись в горі для тих, хто покинув?
хто не зміг бути поряд через свій егоїзм?
друже, в цьому світі тебе навряд врятують люди.
тільки незламне бажання долі, що сподвине вас обох на довіру.
справжню, відверту, наївну.
2023-02-06 16:36:11
0
0