remember the past
така іронія долі: перейматись за щось порожнє, те, чия суть давно відсиріла й вицвіла у жовтуватому промінні сонця, яке намагалось тебе обігріти, але не змогло. ми біжимо, споглядаємо всесвіт під призмою минулого, в результаті прямуючи до чогось хибного. ми помиляємось на кожному кроці, особливо в людях. але, може, не варто бідкатись в горі для тих, хто покинув? хто не зміг бути поряд через свій егоїзм? друже, в цьому світі тебе навряд врятують люди. тільки незламне бажання долі, що сподвине вас обох на довіру. справжню, відверту, наївну.
2023-02-06 16:36:11
0
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2609
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1236