Ось.
Лунає госпел наче з космосу постріл, Я під постіль, вона за мною. А безкінечність відношень, наче простір, В якому захлинаюсь я з головою. Розтали квадратики льоду на кухні, Ми дурні, бо спали до обіду. Ми ідіоти цієї системи невзгод, Вночі не давали заснути сусіду. Ми всього лиш механізм безкінечних турбот, Шестерня, яких мільярди. Хто для роботи має мізки, хто рот, Та всі на Новий Рік розкидають гірлянди. Скажи де система дала збій, Скажи чи винний хтось? Курка чи яйце, світ чи людина? Вибереш мене чи когось? Ось.
2019-09-14 17:00:15
10
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Сніданок з Едемом
Відповісти
2019-09-14 17:05:11
1
Last_samurai
@Анабель Блэк Я тоже так решил
Відповісти
2019-09-14 17:18:47
1
Анабель Блэк
@Last_samurai ахах 😅😹
Відповісти
2019-09-14 17:21:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3813
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1909