Ось.
Лунає госпел наче з космосу постріл, Я під постіль, вона за мною. А безкінечність відношень, наче простір, В якому захлинаюсь я з головою. Розтали квадратики льоду на кухні, Ми дурні, бо спали до обіду. Ми ідіоти цієї системи невзгод, Вночі не давали заснути сусіду. Ми всього лиш механізм безкінечних турбот, Шестерня, яких мільярди. Хто для роботи має мізки, хто рот, Та всі на Новий Рік розкидають гірлянди. Скажи де система дала збій, Скажи чи винний хтось? Курка чи яйце, світ чи людина? Вибереш мене чи когось? Ось.
2019-09-14 17:00:15
10
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Сніданок з Едемом
Відповісти
2019-09-14 17:05:11
1
Last_samurai
@Анабель Блэк Я тоже так решил
Відповісти
2019-09-14 17:18:47
1
Анабель Блэк
@Last_samurai ахах 😅😹
Відповісти
2019-09-14 17:21:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3135
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2539