Ось.
Лунає госпел наче з космосу постріл, Я під постіль, вона за мною. А безкінечність відношень, наче простір, В якому захлинаюсь я з головою. Розтали квадратики льоду на кухні, Ми дурні, бо спали до обіду. Ми ідіоти цієї системи невзгод, Вночі не давали заснути сусіду. Ми всього лиш механізм безкінечних турбот, Шестерня, яких мільярди. Хто для роботи має мізки, хто рот, Та всі на Новий Рік розкидають гірлянди. Скажи де система дала збій, Скажи чи винний хтось? Курка чи яйце, світ чи людина? Вибереш мене чи когось? Ось.
2019-09-14 17:00:15
10
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Сніданок з Едемом
Відповісти
2019-09-14 17:05:11
1
Last_samurai
@Анабель Блэк Я тоже так решил
Відповісти
2019-09-14 17:18:47
1
Анабель Блэк
@Last_samurai ахах 😅😹
Відповісти
2019-09-14 17:21:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2175
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2057