просто пише.
ромашка лікарська
Мінливе море сиплеться зірками, Я розчаровано гортаю Інтернет. Усе, що зберігалося роками, Палючим сонцем вигоріло вщент. Я витрачаю час не на потрібне, Мій соціальний статус — «просто пише.» Марним чеканням щастя, квітів, літа Я тимчасово потонула в віршах. Я пропустила шанс на існування, Намалювала все життя в блокноті, Відчула страх, а разом з тим — розчарування, Відкрила душу і напакостила плоті. Солоні хвилі рани не лікують, Та я люблю безкраї океани. Цікаво, а за чим вони шкодують?.. Вони ревуть колючими словами?
2023-02-22 22:02:21
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
ромашка лікарська
@Анна-Марія Фокк дякую 🥰
Відповісти
2023-02-23 06:32:23
1
Н Ф
Шедеврально)
Відповісти
2023-02-23 19:05:03
1
ромашка лікарська
@Н Ф дякуююю ❤️
Відповісти
2023-02-23 19:35:02
1
Інші вірші поета
те, що нарешті минулося. ми випадково колись перетнемось в майбутніх життях. створіння самотнє і жовте водити їх за собою, йдучи насправді за ними.
Інші поети
Adara Halley
@adarahalley
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Ай
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
102
16
4005
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4608