коли ти поряд (ти, тебе, тобі, для тебе)
ромашка лікарська
Ти просила кинути курити, Тебе дратує мій кашель «як у хворих». І ти не любиш диму, що і говорити... Я більше не курю, коли ти поряд. Погані звички замінились сном, Тобою, кавою і сірим небом. Ти впевнена, що краще нам обом, А я живу і дихаю для тебе. Для тебе фрукти у моїй квартирі, І свіжі квіти, ніби все гаразд. Тобі пасують вогники щасливі, Що загораються в очах нараз, Коли ти бачиш трошки кращий вигляд, Коли моїх синців і шрамів менше.. Все заживає й не болить, коли ти поряд. Коли ти поряд, справді, набагато легше.
2023-02-04 19:37:54
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
поліська мавка
який ніжний вірш😍
Відповісти
2023-02-04 19:38:55
1
ромашка лікарська
@поліська мавка дякую ☺️
Відповісти
2023-02-04 19:42:13
Подобається
Інші вірші поета
створіння самотнє і жовте просто тихенько тебе неймовірно любити. осінній стиль проникає в суспільство мурашник
Інші поети
Уляна
@Ulyana_New
Olena Кim
@lenhcikm
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4515