мені тут без тебе нестерпно холодно.
Холодний вечір лягає на вулиці, Повільно і тихо сонце спускається спати. Я ледве іду додому, і речі чомусь в руках, а не в сумці. Мені доведеться відповіді, можливо, роками чекати. Хоч я й можу правдиво вдати, що мені все одно. У мене є сотні можливостей не робити найменшої помилки... Я повільно і тихо, як сонце, іду на дно. Я буду тебе пам'ятати, здається, що до останнього подиху. І є більш важливі речі, такі, як, наприклад, спокій. Жахливий і сонний, як цей вересневий вечір. Мені вистачить сили хіба що на декілька кроків, А далі — мені потрібні твої міцні і вічно затишні плечі, На які я зможу покласти голову І більше нічого не турбуватиме. Мені тут без тебе нестерпно холодно. Повертайсь, хоч і через століття: я сумуватиму. ლ
2023-08-12 13:45:00
9
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2886
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5770