мені тут без тебе нестерпно холодно.
ромашка лікарська
Холодний вечір лягає на вулиці, Повільно і тихо сонце спускається спати. Я ледве іду додому, і речі чомусь в руках, а не в сумці. Мені доведеться відповіді, можливо, роками чекати. Хоч я й можу правдиво вдати, що мені все одно. У мене є сотні можливостей не робити найменшої помилки... Я повільно і тихо, як сонце, іду на дно. Я буду тебе пам'ятати, здається, що до останнього подиху. І є більш важливі речі, такі, як, наприклад, спокій. Жахливий і сонний, як цей вересневий вечір. Мені вистачить сили хіба що на декілька кроків, А далі — мені потрібні твої міцні і вічно затишні плечі, На які я зможу покласти голову І більше нічого не турбуватиме. Мені тут без тебе нестерпно холодно. Повертайсь, хоч і через століття: я сумуватиму. ლ
2023-08-12 13:45:00
9
0
Інші вірші поета
головному герою моїх сторінок і снів якби можна було, я б зустріла тебе давно.. пролог. просто пише.
Інші поети
David Laurent
@ledavdebvs
нnw αsω
@hnwasw14
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8494
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1767