грай на гітарі, поки не зітреш пальці
ромашка лікарська
Потяг пішов іще рано вранці, Ховаєшся глибоко в теплий светр. Погано? Грай на гітарі, поки не зітреш пальці. Залишився сам? Співай фальцети. Пройдись глибинними коридорами, Згадай останній нещасний випадок. Згадай таке, за що буде соромно. Нехай та прірва із серця випаде. Не бійся чути свої емоції, У голові голоси — не страшно. Кава з вершками (у рівній пропорції), Поможе. Навіть коли уже зовсім важко. Не вистачає сили піднятись з ліжка? Вдягайсь тепліше і йди на вулицю. Візьми у руки стареньку книжку, Гортай, аж поки душа посунеться. Ввімкни музику найгучнішу, Чекай у гості сусідів із скаргами, Танцюй, читай, пиши як дихаєш, Злети у небо і вкрийся хмарами. Запам'ятай, що, буває, не завжди добре. Поганому також властиво проходити. Нехай теплий светр гріє і коле, А спогади — пахнуть вічністю і турботою.
2023-02-23 20:18:35
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дуже змістовно
Відповісти
2023-02-24 19:28:58
1
ромашка лікарська
@Н Ф дякую 🎀
Відповісти
2023-02-24 19:29:44
1
Інші вірші поета
мурашник ти — найдорожчий наркотик лист, який ти захочеш спалити. пам'яті літа.
Інші поети
MuSeqHar
@museqhar
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12349
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4822