грай на гітарі, поки не зітреш пальці
Потяг пішов іще рано вранці, Ховаєшся глибоко в теплий светр. Погано? Грай на гітарі, поки не зітреш пальці. Залишився сам? Співай фальцети. Пройдись глибинними коридорами, Згадай останній нещасний випадок. Згадай таке, за що буде соромно. Нехай та прірва із серця випаде. Не бійся чути свої емоції, У голові голоси — не страшно. Кава з вершками (у рівній пропорції), Поможе. Навіть коли уже зовсім важко. Не вистачає сили піднятись з ліжка? Вдягайсь тепліше і йди на вулицю. Візьми у руки стареньку книжку, Гортай, аж поки душа посунеться. Ввімкни музику найгучнішу, Чекай у гості сусідів із скаргами, Танцюй, читай, пиши як дихаєш, Злети у небо і вкрийся хмарами. Запам'ятай, що, буває, не завжди добре. Поганому також властиво проходити. Нехай теплий светр гріє і коле, А спогади — пахнуть вічністю і турботою.
2023-02-23 20:18:35
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дуже змістовно
Відповісти
2023-02-24 19:28:58
1
ромашка лікарська
@Н Ф дякую 🎀
Відповісти
2023-02-24 19:29:44
1
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5679
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4030