грай на гітарі, поки не зітреш пальці
Потяг пішов іще рано вранці, Ховаєшся глибоко в теплий светр. Погано? Грай на гітарі, поки не зітреш пальці. Залишився сам? Співай фальцети. Пройдись глибинними коридорами, Згадай останній нещасний випадок. Згадай таке, за що буде соромно. Нехай та прірва із серця випаде. Не бійся чути свої емоції, У голові голоси — не страшно. Кава з вершками (у рівній пропорції), Поможе. Навіть коли уже зовсім важко. Не вистачає сили піднятись з ліжка? Вдягайсь тепліше і йди на вулицю. Візьми у руки стареньку книжку, Гортай, аж поки душа посунеться. Ввімкни музику найгучнішу, Чекай у гості сусідів із скаргами, Танцюй, читай, пиши як дихаєш, Злети у небо і вкрийся хмарами. Запам'ятай, що, буває, не завжди добре. Поганому також властиво проходити. Нехай теплий светр гріє і коле, А спогади — пахнуть вічністю і турботою.
2023-02-23 20:18:35
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Дуже змістовно
Відповісти
2023-02-24 19:28:58
1
ромашка лікарська
@Н Ф дякую 🎀
Відповісти
2023-02-24 19:29:44
1
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1969
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11409