Кохати Україну
Що для вас означає кохати Україну, місце, де ти Народився?... Розмовляти лише на українській мові? Фарбувати поручні у жовто-блакитний, мости? Робити винаходи для її легшого життя? Нові Вірші писати про неї? Носити вишиванку чи Шаровари? Співати гімн кожного ранку? Вивішувати на балконі прапор, тому що це модно? Не мовчи, Думаєш це дійсно так? Ні. Це коли ти на світанку Прокидаєшся і відчуваєш її кожною клітиною Свого тіла... Ти можеш мати чорну шкіру, говорити На іншій мові, але бути саме тією людиною, Котра до смерті зможе носити У собі Батьківщину... Не потрібно одягати Її символіку, заради патріотичного фото, Або ж ставити руку на серці та співати «Ще не вмерла України», тому що це не воно. Кохати Україну - це йти добровольцем на Схід. Це захищати своє майбутнє на рідній землі, Без думки її покинути. Це в твоєму серці, від До - до від. Це великі та малі Жертви, що рвуться із  душі у душу. Це кожна сльоза через її страждання. Це знати її історію, та невимушено Творити її майбутнє. Це бажання Дізнатись про неї більше, та охороняти Кожен міліметр її добробуту та волі. Це відчувати та навчати Цьому тих, хто в майбутньому відіграє за нас наші ролі.
2021-10-07 15:04:37
26
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3083
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2454