Беззахисність
Юлія Богута
Твоє життя не варте війни. Моє – не має ціни без тебе, Бо нагадує шмат стіни, А не синє бездонне небо. Чиєсь життя не варте сварок, Воно варте смачного чаю, А не сірих, п’янких цигарок І болючого в серці «Прощаю». Твоє життя не варте боїв. Моє ж – липкої брехні та крику. Бо не варте ніщо чужих слів, Якщо ті не промовлені тихо. Чиєсь життя ніколи не варте сліз, Тих страждань і помилок по сотому колу. Ми живі. Ми не просто якийсь механізм. Ми беззахисні. Ми просто голі. #stopwarinukraine
2022-02-24 12:32:15
21
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
👏👏в закладки
Відповісти
2022-02-24 12:37:01
Подобається
Інші вірші поета
Все як колись Самотні кораблі (Song) Ти зможеш стати кращим (Song) Чому ти сьогодні мовчиш?
Інші поети
Ikram
@neurvsthenic
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12581
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3501