Беззахисність
Юлія Богута
Твоє життя не варте війни. Моє – не має ціни без тебе, Бо нагадує шмат стіни, А не синє бездонне небо. Чиєсь життя не варте сварок, Воно варте смачного чаю, А не сірих, п’янких цигарок І болючого в серці «Прощаю». Твоє життя не варте боїв. Моє ж – липкої брехні та крику. Бо не варте ніщо чужих слів, Якщо ті не промовлені тихо. Чиєсь життя ніколи не варте сліз, Тих страждань і помилок по сотому колу. Ми живі. Ми не просто якийсь механізм. Ми беззахисні. Ми просто голі. #stopwarinukraine
2022-02-24 12:32:15
21
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
"Поэтическая эльфийка" - WtS
👏👏в закладки
Відповісти
2022-02-24 12:37:01
Подобається
Інші вірші поета
Бахмут на відстані декількох терцій Наодинці з мовчанням | Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Моя втрачена Хоум (Audio) Сльозливий грудень
Інші поети
Pame
@Pame
Basyexo
@Basyexo
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
15924
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283