Тривога (Audio)
А ти пам'ятаєш, як ніччю почалась війна?
Як хтось став стріляти у наше розніжене небо?
Ти віриш мені? Я не знаю для чого вона
І як вийшло, що ми опинились в халепі.
Я не знаю, чому не тіпає від криків сирен,
І чому я так звикла до звірства в останніх новинах.
Тільки знаєш, щось досі кипить поміж вен,
Коли я пригадую, що говорила сину.
Коли я почула уперше тривогу зрання,
Збудила його і мерщій потягнула ховати.
Як довго шукали собі хоч якесь укриття,
І навіть як страшно було підійматись до хати.
Як вперше гриміло над містом ще й так,
Що всі ці автівки почали нестерпно кричати.
Коли син тремтів, як над нами летів літак,
Й боявся, що я зніму сумку чи буду його роздягати.
А зараз не так. Є лиш втома і схована лють.
Щось тримає всередині, щоб на людей не зриватись.
Та я все ще не знаю для чого вони сюди йдуть,
Тільки вірю, що має за все повертатись.
Ви вбивали людей? Ваші люди загинули теж.
Руйнували міста? Відбудуєте кожну хату.
Карма світу така, що у неї немає меж,
І на сльози пощади їй теж буде просто начхати.
Як не ви — ваші діти заплатять ціну,
І ім'я цій ціні — їх майбутнє без болю.
Нам не страшно так жити, а знаєш чому?
Бо ми знаємо вартість спокійної долі.
«Ні за що!» і «Ніколи!» — для нас не слова.
А це те, що внесла в генний код наш війна.
Посилання на озвучку:
https://www.instagram.com/reel/Cisn9grAexF/?igshid=YmMyMTA2M2Y=
2022-10-02 10:41:34
16
1