Broken stars | Song | & Domina Mortem
Юлія Богута
We are all alone. And silence embraces our hearts that have become, like stone. I hope that one day they will find their final home, in world. I hope that one day they will find peace in their souls. And will not feel sadness, among the stars that someone broke. The sky is dark. And sometimes it seems, that there is no way out of life. Our life. When mind is in ruins, and only words are drawn hearts. Black hearts. Our hope is written in silver that glows in the space in the dark I pray that one day it will heal broken stars. Please heal our hearts. Please light our stars. This world is too cold in these nights. Please heal our minds. Please take our hands. This world is too lonely when you are at the end. Please heal our hearts. Please wrote the lines. Sometimes people are nothing but broken stars. Слухати версію чистого вокалу: https://drive.google.com/file/d/1pKsj3vqA1P-D2pH6UfKwNQeb79vm8rfS/view?usp=drivesdk Слухати версію з шумним беком: https://drive.google.com/file/d/1pRzTvjskQdpX2gwAiWJwWcjza_VJ3g8n/view?usp=drivesdk Слухати інструменталку Domina Mortem: https://drive.google.com/file/d/1paUiAu12Rn74xRfNW1IprDKDiBSfSb_k/view?usp=drivesdk
2022-11-17 19:25:48
8
0
Інші вірші поета
Декілька літер на чорному Кораліна немає серця А на вулиці мовчки гуляє життя Мій бог має дивне ім'я
Інші поети
Mac67
@Mac67
Eiffel
@Miss_Eiffel
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2490
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12085