Кожен раз по різному (& Domina Mortem)
Юлія Богута
Розкажи що робити, як в світі цім жити, Якщо в небі немає зірок. Хочеш сліз не пролити і вірно любити, Та боїшся ступити хоч крок. Ти не бачиш, не хочеш. Закритими очі Тримаєш. І мовчки, без слів. Більш надії не маєш, хоч в серці тримаєш, Те що вірою довго ти грів. Потім в темряві ходиш, та пальцями водиш, По холодному, чорному тлу. Серед попелу й болю про вічність говориш, Про свій сум по чужому теплу.
2022-11-10 20:41:17
13
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Лео Лея
@Domina Mortem Ем... Я склади не рахувала, якщо що 🤗
Відповісти
2022-11-10 21:05:13
1
Domina Mortem
@Лео Лея на тих, хто рахує склади, Юля викликає поліцію, по секрету скажу
Відповісти
2022-11-10 21:08:44
2
Лео Лея
@Domina Mortem Оце добре, що мене попередили, не хочу поліцію😁
Відповісти
2022-11-10 21:13:00
1
Інші вірші поета
Наодинці з мовчанням | Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? Ти зможеш стати кращим (Song) Можливо я тільки крик Декілька літер на чорному
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5099
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2505