Дотики

Юлія Богута

Все, що варто запам'ятати за сьогодні,- Це його гарячі пальці, що торкались долонь. Вони перебирали мелодії, доки твої холодні Пальці засинали... Ти відчувала цей вогонь Лише дотиком, котрий нагадував тобі Щось давно втрачене. Щось надто важливе... Це був спокій, який ти носила в собі Колись дуже давно... Це було неможливо, Знову відчувати такі потрібні тобі емоції. Проте це сталось... І ось ти сидиш. Твої очі заплющені мужньо тримають позиції, Доки ти ловиш цю мить і мовчиш... Дійсно. У світі надто мало людей, Котрі приносять в твоє життя затишок. Проте вони найпотрібніші, серед тіней, Що проходять від нас за крок... Все що варто запам'ятати за сьогодні,- Це його гарячі пальці, що торкаються плеча. Це гарячі дотики, на холодній безодні Твого тіла. Це спокій та сьогоднішня порожнеча.

2021-09-23 20:32:19

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

"Поэтическая эльфийка" - WtS

В закладки👏👏

Відповісти

2021-10-13 11:34:42

Подобається

Інші вірші поета

Діалог від руки Моя втрачена Хоум (Audio) Вічність Так, я в нормі...

Інші поети

Марго Форевер

@Born_In_Darkness

Marco Lori

@Travique

Zhenya Blyzniuk

@zhenya_blyzniuk

Схожі вірші

Всі

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12469

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1959