Містер Тайм
Містер Тайм вічно марив життям, і тому цінував кожну мить. Він боявся закінчити добривом, між холодних базальтових плит.  Він давно не шукав пригод і не гаяв свій час у пусту. Бо він знав, що у нього є рік, перед тим як він ляже в труну. Містер Тайм віднайшов місіс Тайм, він віддав їй усе, що мав. Він кохав її так, як міг, серед мрій та буденних справ.  Цілував перед сном, обіймав, вчив вдихати в легені думки. Місіс Тайм сподівалась що час, з ним протягнеться на роки. Вона вірила, що чийсь бог, дав їй шанс на щасливий вік, Вона бачила свою долю поміж тих блідуватих повік. Вона вірила — так буде завжди і не знала, що скоро мине. Що в один дивний день її вічність за секунду візьме й промайне. Розіб'ється об жах утрат, стане намертво, як циферблат. Місіс Тайм була вбита горем, коли час знов застиг на руках.  Вона мовчки тримала годинник і не вірила власним очам, Коли містера Тайма поклали до одної з глибоких ям. Вона німо дивилась на стрілки й розуміла — тих днів нема. Що, можливо, сама їх і згаяла, та у всьому винна одна.  Вона падала, йшла та вірила, знов здіймалася кожну мить.  Місіс Тайм цінувала свій час, бо вже знала, як він швидко мчить.
2023-02-06 06:30:20
9
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4983
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3830