Ні криків, ні стогону
Юлія Богута
(18+)
...Лу. Лу. Лу. Я сьогодні дивилась в екран телефону, Як в новинах крутили жахи наяву. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Тільки бачила скоч та чиюсь голову. Я ковтала думки і не вірила знятому, Хоча й знала, що наше життя не монтаж. А кувалда неслася над черепом клятвою, Поки хтось цим розводив ажіотаж. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Але щось обірвалося поміж грудей. Ти права була, Лу. Нас створив клятий Оруел, Убиваючи нас і майбутнє дітей. Правда стала брудною, розбита кувалдою. На десятки кривавих шматочків кісток. Тільки ми ще стараємось бути правдою, І нести в своїх душах мирне та рок. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Я ненавиджу страти. Я тишу люблю. Та чомусь все частіше зриваюсь на сторону, Тих пісень, де я гучно про біль кричу. Лу. Лу. Лу.
2022-11-14 20:20:09
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Теж бачила цю новину, вірш чудово передає думки і відчуття ✨👏
Відповісти
2022-11-14 20:55:02
Подобається
Юлія Богута
@просто веселка дякую
Відповісти
2022-11-15 07:26:26
1
Інші вірші поета
А на вулиці мовчки гуляє життя Кладовище старих кораблів (Audio) Містер Тайм Це все не дарма (Song)
Інші поети
moody_bear_
@moody_bear_
Cristina Zemba
@Cristina_Zemba
Neowise
@neowise
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14776
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12000