Ні криків, ні стогону
Юлія Богута
(18+)
...Лу. Лу. Лу. Я сьогодні дивилась в екран телефону, Як в новинах крутили жахи наяву. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Тільки бачила скоч та чиюсь голову. Я ковтала думки і не вірила знятому, Хоча й знала, що наше життя не монтаж. А кувалда неслася над черепом клятвою, Поки хтось цим розводив ажіотаж. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Але щось обірвалося поміж грудей. Ти права була, Лу. Нас створив клятий Оруел, Убиваючи нас і майбутнє дітей. Правда стала брудною, розбита кувалдою. На десятки кривавих шматочків кісток. Тільки ми ще стараємось бути правдою, І нести в своїх душах мирне та рок. Я не чула ні криків, ні тихого стогону, Я ненавиджу страти. Я тишу люблю. Та чомусь все частіше зриваюсь на сторону, Тих пісень, де я гучно про біль кричу. Лу. Лу. Лу.
2022-11-14 20:20:09
15
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Теж бачила цю новину, вірш чудово передає думки і відчуття ✨👏
Відповісти
2022-11-14 20:55:02
Подобається
Юлія Богута
@просто веселка дякую
Відповісти
2022-11-15 07:26:26
1
Інші вірші поета
Німий диван Літак У Джавеліни немає Бога Наодинці з мовчанням | Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?
Інші поети
Любов
@lyubov_gladunyak
Lucy
@kayla_deyvis
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5681
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1292