Містер Тайм
Містер Тайм вічно марив життям, і тому цінував кожну мить. Він боявся закінчити добривом, між холодних базальтових плит. Він давно не шукав пригод і не гаяв свій час у пусту. Бо він знав, що у нього є рік, перед тим як він ляже в труну. Містер Тайм віднайшов місіс Тайм, він віддав їй усе, що мав. Він кохав її так, як міг, серед мрій та буденних справ. Цілував перед сном, обіймав, вчив вдихати в легені думки. Місіс Тайм сподівалась що час, з ним протягнеться на роки. Вона вірила, що чийсь бог, дав їй шанс на щасливий вік, Вона бачила свою долю поміж тих блідуватих повік. Вона вірила — так буде завжди і не знала, що скоро мине. Що в один дивний день її вічність за секунду візьме й промайне. Розіб'ється об жах утрат, стане намертво, як циферблат. Місіс Тайм була вбита горем, коли час знов застиг на руках. Вона мовчки тримала годинник і не вірила власним очам, Коли містера Тайма поклали до одної з глибоких ям. Вона німо дивилась на стрілки й розуміла — тих днів нема. Що, можливо, сама їх і згаяла, та у всьому винна одна. Вона падала, йшла та вірила, знов здіймалася кожну мить. Місіс Тайм цінувала свій час, бо вже знала, як він швидко мчить.
2022-10-07 18:17:24
21
20
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (20)
Юлія Богута
Відповісти
2022-10-08 20:49:33
Подобається
Юлія Богута
@Лео Лея ти абсолютно маєш рацію.
Відповісти
2022-10-08 20:50:04
1
Юлія Богута
дякую
Відповісти
2022-10-08 20:50:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2775
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1121