Сльозливий грудень
Юлія Богута
Ти легша бавовни. Міцніша за сталь. Тонкіша ниток й навіть леза.  Бо він доторкався твого плеча, коли ти була не твереза. Коли так манила його крізь стежки, пробратися нишком у груди, Допоки він ніччю по світі блукав — сльозливий, нещасний Грудень,  І мовчки ті краплі на лід обертав, вмивав ним твою павутину. Морозив думки і тремтячі нитки, а потім спокійно покинув. Лишив замерзати посеред дерев, хотів щоб ти мовчки зломалась.  Та тільки не вийшло у нього цього, хоч паморозь так і зосталась. Ти мовчки висіла собі і жила — тонкіша ниток й навіть леза. Кохала того, кого в серці несла, аж доки сама не щезла. 
2022-12-17 12:03:43
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Неоднозначне відчуття при читанні вірша. Через такі порівняння передаються переживання та почуття, які важко висловити звичайними реченнями. Чудовий вірш👍
Відповісти
2022-12-18 19:28:50
Подобається
Інші вірші поета
У Джавеліни немає Бога Невиліковна За мить розпочнеться війна Так, я в нормі...
Інші поети
Clary Lorraine
@clarylorraine
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11546
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4989