Сльозливий грудень
Ти легша бавовни. Міцніша за сталь. Тонкіша ниток й навіть леза.
Бо він доторкався твого плеча, коли ти була не твереза.
Коли так манила його крізь стежки, пробратися нишком у груди,
Допоки він ніччю по світі блукав — сльозливий, нещасний Грудень,
І мовчки ті краплі на лід обертав, вмивав ним твою павутину.
Морозив думки і тремтячі нитки, а потім спокійно покинув.
Лишив замерзати посеред дерев, хотів щоб ти мовчки зломалась.
Та тільки не вийшло у нього цього, хоч паморозь так і зосталась.
Ти мовчки висіла собі і жила — тонкіша ниток й навіть леза.
Кохала того, кого в серці несла, аж доки сама не щезла.
2022-12-17 12:03:43
5
1