Ти зможеш стати кращим (Song)
Куплет: Знаєш, хтось скаже — ти найслабший серед всіх слабких. Знаєш, ці люди замурують тебе в біль І знищать віру вщент. Але через момент... Приспів: Ти зможеш стати кращим, піднятись із колін. Знайти у чомусь силу і вибратись зі стін, Розбити кожен камінь та йти поміж руїн, Одним із самих сильних, хто не боявся змін. Куплет: Знаєш, хтось схоче розтоптати почуття твої. Знаєш, ці люди загорнуть тебе у страх І кинуть під обвал Та що б не відчував... Приспів: Ти зможеш стати кращим, піднятись із колін. Знайти у чомусь силу і вибратись зі стін, Розбити кожен камінь та йти поміж руїн, Одним із самих сильних, хто не боявся змін.
2022-01-29 17:49:24
20
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Олег Шемчук (ОЛШ)
@Юлія Богута Розумію. Тоді бажаю тобі щасливого збігу зірок) У тебе гарний голос!
Відповісти
2022-01-29 18:11:15
Подобається
Юлія Богута
Відповісти
2022-01-29 18:17:40
1
Ольга Лакримоса
Красиво звучит
Відповісти
2022-02-14 19:57:12
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3313