Що ви здатні зробити?
Що ви здатні зробити країні, де цигани у вас вкрали танка? Де слабкі жіночки з балкона, можуть дрона розбити банкою?  Де безхатьки зібрали склотару, щоб зробити бандерівське смузі? Де під хмарами привид літає, та четвертий день мчиться у русі. Де проста гопота із міста, голоруч БТР-а віджала. А на тракторі дід БМП вкрав, щоб ворожа душа горювала. Де ви мови не знаєте так, що з вас люди уже сміються! Наші люди без зброї страшні. «Паляницею» в мозок ваш б'ються! Що ви здатні зробити країні, де на ваші ворожі мітки,  Наші хлопці реально срали, а бабульки ще краще розвідки — Понаходили ваші знаки, ще й контакти закладчиків здали! Де при смерті кричали у вічі та корабель ваш нах*й слали.  Де прості волонтери-мамусі віднайшли і віддали дитині, Дуже рідкісну суміш котрої, не було по усій Україні! Де на ваші ворожі війська розпочали аж ціле сафарі, І всім Гадячем вашу колону по лісам та полям шукали.  Що ви здатні зробити країні, де бабусі вас звуть до столу, І годують пургеном, нещасних, щоби ви всі забули про зброю, Та подумали про важливіше — посиділи на унітазі, А не лізли до наших людей з пропагандою та заразою.   Що ви здатні зробити країні, що не раз підіймалась з колін? Що втомилась від вашого «Миру» і сміється навіть з руїн.
2022-12-16 09:39:06
11
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Тому й бісяться, що нічого не можуть зробити...
Відповісти
2022-12-16 14:33:27
1
Деміра Рейн
Юль, це реально офігенно ☺️🇺🇦
Відповісти
2022-12-16 19:02:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11515
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4011