гієни
Віталій Босий
Цятка за цяткою, накипає гнів, Впивається в серце кров ворогів. Шепчуться, чмихають чортові діти. Один і єдиний ваш вирок - горіти. Цілує сокира шматок за шматком, Єхидні обличчя січе аж бігом, Наповнені люттю очі мої. Спадають, стихають людські рої. За кожною з масок - мерзенні серця. Безстидні, збіднілі, огидні тільця. Мов шльондру тягаєте з рук і до рук Невинність і святість. Для вас пустий звук. Огидливий фарс - ваші гострі ножі. На звалищі бруду не знайдеш душі, Лиш ролі з театру втілять в життя Брехливі, Хто в серці вартує сміття.
2021-05-21 18:17:15
1
0
Інші вірші поета
Кавалерист(и) планетарій згаслих сонячних систем ххх -I
Інші поети
Lucasol Tale
@LucasolTale
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6174
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5464