-I

Віталій Босий

Бува над тобою нависне гроза Та небо здається напрочуд чужим. Неначе так стрімко щось в скронях згаса І світ полотном загортає блідим. Це значить, що ти залишився один. Слова твої - лиш нерозбірливі звуки, Незнаних ніким зоресвітніх створінь. Та думка твоя - непідвладна наукам Й приблудним химерам твоїх сновидінь. Згорівши дотла, щоб почати спочатку І знову відчути, що дні мають лік. Ти в холоді вбачиш відтінки тепла Та спалахи світла на чорному тлі. Як хвилі невпинно хвилюють турботи, Із істин шепочуть окремі слова - Таємні пророцтва у первісних нотах - Так чітко й непевно безмежність співа. Хтось стиха замкне за собою всі двері, Лишивши тебе під ковдрою снів. І виведе білим на чорнім папері Останні слова із забутих рядків: "Розступиться темінь під владою світла, Затихнуть всі хмари й настане твій час - Коли ти навчишся вбирати повітря, Коли ти згадаєш із чого почавсь."

2023-10-14 13:25:51

Інші вірші поета

Штиль Реквієм (до дідуся Міші) вчися літати бувай, Сойєр

Інші поети

Avrora171717

@Avrora171717

Діана

@RusalDi

Safie_

@Safie_

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

6076

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

5091