-I
Бува над тобою нависне гроза
Та небо здається напрочуд чужим.
Неначе так стрімко щось в скронях згаса
І світ полотном загортає блідим.
Це значить, що ти залишився один.
Слова твої - лиш нерозбірливі звуки,
Незнаних ніким зоресвітніх створінь.
Та думка твоя - непідвладна наукам
Й приблудним химерам твоїх сновидінь.
Згорівши дотла, щоб почати спочатку
І знову відчути, що дні мають лік.
Ти в холоді вбачиш відтінки тепла
Та спалахи світла на чорному тлі.
Як хвилі невпинно хвилюють турботи,
Із істин шепочуть окремі слова -
Таємні пророцтва у первісних нотах -
Так чітко й непевно безмежність співа.
Хтось стиха замкне за собою всі двері,
Лишивши тебе під ковдрою снів.
І виведе білим на чорнім папері
Останні слова із забутих рядків:
"Розступиться темінь під владою світла,
Затихнуть всі хмари й настане твій час -
Коли ти навчишся вбирати повітря,
Коли ти згадаєш із чого почавсь."
2023-10-14 13:25:51
0
0