-I

Віталій Босий

Бува над тобою нависне гроза Та небо здається напрочуд чужим. Неначе так стрімко щось в скронях згаса І світ полотном загортає блідим. Це значить, що ти залишився один. Слова твої - лиш нерозбірливі звуки, Незнаних ніким зоресвітніх створінь. Та думка твоя - непідвладна наукам Й приблудним химерам твоїх сновидінь. Згорівши дотла, щоб почати спочатку І знову відчути, що дні мають лік. Ти в холоді вбачиш відтінки тепла Та спалахи світла на чорному тлі. Як хвилі невпинно хвилюють турботи, Із істин шепочуть окремі слова - Таємні пророцтва у первісних нотах - Так чітко й непевно безмежність співа. Хтось стиха замкне за собою всі двері, Лишивши тебе під ковдрою снів. І виведе білим на чорнім папері Останні слова із забутих рядків: "Розступиться темінь під владою світла, Затихнуть всі хмари й настане твій час - Коли ти навчишся вбирати повітря, Коли ти згадаєш із чого почавсь."

2023-10-14 13:25:51

0

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1033

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

43

7

1399