Безіменний №97
Віталій Босий
Ні світ ні зоря, Як ще думи світають Скажи мені, друже: Я йду, чи блукаю? В туманнім степу останні роки доживаю. Перед собою бачу фрагменти події, Де всі вже завмерли мов з камню скульптури. Ні в одних очах я не бачу надії, Лиш горе, страх й душевні тортури. Не жевріють тут сталеві котли Та й грішники від батогів не палають. Нема тут нікого, лиш ми та цей світ, Однак і у тиші в стражданнях вмирають, А я все блукаю й не можу злягти.
2021-05-21 17:45:25
2
0
Інші вірші поета
гієни типографія.друк.вигнанець I Штиль
Інші поети
Naiba NSDN
@nako1982
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8012
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8221