Шлях

Віталій Босий

Коли спалахнуть ліхтарі, затихне гул міст Ти сховаєш пляшку в паперовий пакет Ненароком ставши вигнанцем проспектів Недостойний жодних картин і сонетів Вийдеш в ніч, сіроокий нонкомформіст Шлях буде довгим, сивітимуть кручі І приспані серпнем хвилі замруть В твоїх мріях зелених ходою цвітуть Підліткові зітхання. Їх уроки колючі Бур'яном коло серця твого поростуть Серед тих бур'янів назбирай собі квітів Хай шанують вони твої заблукалі стежини Хай плекають слова, що зриваються з уст і донині У першім зізнанні й вмираючій миті Колисатимуть обрій роз'ятрених снів Твої риси чудні вкрили тіні осель А пооддаль забуті міські бунтарі Кожним спалахом світла відштовхують ніч Так безглуздо кричать нічні ліхтарі Що повстали із зоряним небом в дуель

2023-10-14 13:26:48

Інші вірші поета

Марко/Поло untitled MCMXCIV - MCMXCVI .

Інші поети

Creatore di poesie

@Creatoredipoesie

Educatorus Librarium

@educatorusdigitelli

Mac67

@Mac67

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2574

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4791