Шлях

Віталій Босий

Коли спалахнуть ліхтарі, затихне гул міст Ти сховаєш пляшку в паперовий пакет Ненароком ставши вигнанцем проспектів Недостойний жодних картин і сонетів Вийдеш в ніч, сіроокий нонкомформіст Шлях буде довгим, сивітимуть кручі І приспані серпнем хвилі замруть В твоїх мріях зелених ходою цвітуть Підліткові зітхання. Їх уроки колючі Бур'яном коло серця твого поростуть Серед тих бур'янів назбирай собі квітів Хай шанують вони твої заблукалі стежини Хай плекають слова, що зриваються з уст і донині У першім зізнанні й вмираючій миті Колисатимуть обрій роз'ятрених снів Твої риси чудні вкрили тіні осель А пооддаль забуті міські бунтарі Кожним спалахом світла відштовхують ніч Так безглуздо кричать нічні ліхтарі Що повстали із зоряним небом в дуель

2023-10-14 13:26:48

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11405

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4846