Кавалерист(и)
Віталій Босий
Ехо вибухів, удари гармат Лякають моїх отців. Моє серце - мій каземат, Криків орочий спів. Не солдат я, та воїн. Потопаю в зибучих пісках. Не один я й ніякої зброї Не вистачить, щоб стерти нас в прах. Ми не тіні - потоплені душі, Розхристані діти зими, Хрестоликі до правди байдужі, Як і ми глухі до війни. Приглуши корабельні снаряди, І гвинтівку з набоями скинь. Ми живемо тільки заради Вже забутих розбитих святинь.
2021-05-21 18:36:22
3
0
Інші вірші поета
Тет-а-тет планетарій згаслих сонячних систем ххх Безіменний №97
Інші поети
JYA
@JYAY
П'еро
@Calamum
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1252
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1202