Кавалерист(и)
Ехо вибухів, удари гармат Лякають моїх отців. Моє серце - мій каземат, Криків орочий спів. Не солдат я, та воїн. Потопаю в зибучих пісках. Не один я й ніякої зброї Не вистачить, щоб стерти нас в прах. Ми не тіні - потоплені душі, Розхристані діти зими, Хрестоликі до правди байдужі, Як і ми глухі до війни. Приглуши корабельні снаряди, І гвинтівку з набоями скинь. Ми живемо тільки заради Вже забутих розбитих святинь.
2021-05-21 18:36:22
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2453
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13305