N
Віталій Босий
ця доба безумовно позбавлена голосу як суд над злочинцем, що не вміє й читати чи турист, що блука в глибину мегаполісу так нестерпно й тривожно щось відшукати задавати питання спалахом в темряву наче все у житті береже свою відповідь що сьогодні співає тобі твоє стерео як лякає примарами юна допитливість пам'ятаю зустрів на шляху невідомого чи то я доторкнувся до себе у дзеркалі й не помітив на пальцях залишків холоду відображення тішилось з щирою легкістю і мовчало в строкатих променях вивісок як трамвай, що чекає останнього пасажира чи останнє слово перед тим, як назавжди зникнеш мертвим хватом промені стиснуть шию позбавляючи будь-яких компромісів й пом'якшень потім сірий дим в куті твоєї кімнати розповзеться над підлогою першою хвилею наче все могло скластись якось інакше ця доба безумовно позбавлена голосу розбиває тебе в найменші дріб'язки у яких догорають залишки простору де сіріють строкаті промені вивісок
2023-10-13 18:46:33
0
0
Інші вірші поета
Obliterate 1191 вчися літати гієни Лицарське кредо
Інші поети
Vorozhka
@Vorozhka
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2531
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15687