N
ця доба безумовно позбавлена голосу
як суд над злочинцем, що не вміє й читати
чи турист, що блука в глибину мегаполісу
так нестерпно й тривожно щось відшукати
задавати питання
спалахом
в темряву
наче все у житті береже свою відповідь
що сьогодні співає тобі
твоє стерео
як лякає примарами юна допитливість
пам'ятаю зустрів на шляху невідомого
чи то я доторкнувся до себе у дзеркалі
й не помітив на пальцях залишків холоду
відображення тішилось з щирою легкістю
і мовчало в строкатих
променях
вивісок
як трамвай,
що чекає останнього пасажира
чи останнє слово
перед тим,
як назавжди зникнеш
мертвим хватом промені стиснуть шию
позбавляючи будь-яких компромісів й пом'якшень
потім сірий дим
в куті твоєї кімнати
розповзеться над підлогою
першою хвилею
наче все могло скластись якось інакше
ця доба безумовно позбавлена голосу
розбиває тебе
в найменші дріб'язки
у яких догорають залишки простору
де сіріють
строкаті
промені
вивісок
2023-10-13 18:46:33
0
0