N
Віталій Босий
ця доба безумовно позбавлена голосу як суд над злочинцем, що не вміє й читати чи турист, що блука в глибину мегаполісу так нестерпно й тривожно щось відшукати задавати питання спалахом в темряву наче все у житті береже свою відповідь що сьогодні співає тобі твоє стерео як лякає примарами юна допитливість пам'ятаю зустрів на шляху невідомого чи то я доторкнувся до себе у дзеркалі й не помітив на пальцях залишків холоду відображення тішилось з щирою легкістю і мовчало в строкатих променях вивісок як трамвай, що чекає останнього пасажира чи останнє слово перед тим, як назавжди зникнеш мертвим хватом промені стиснуть шию позбавляючи будь-яких компромісів й пом'якшень потім сірий дим в куті твоєї кімнати розповзеться над підлогою першою хвилею наче все могло скластись якось інакше ця доба безумовно позбавлена голосу розбиває тебе в найменші дріб'язки у яких догорають залишки простору де сіріють строкаті промені вивісок
2023-10-13 18:46:33
0
0
Інші вірші поета
MCMXCIV - MCMXCVI / Комети у степу Лицарське кредо
Інші поети
安德烈
@aandrew
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16350
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5419