N

Віталій Босий

ця доба безумовно позбавлена голосу як суд над злочинцем, що не вміє й читати чи турист, що блука в глибину мегаполісу так нестерпно й тривожно щось відшукати задавати питання спалахом в темряву наче все у житті береже свою відповідь що сьогодні співає тобі твоє стерео як лякає примарами юна допитливість пам'ятаю зустрів на шляху невідомого чи то я доторкнувся до себе у дзеркалі й не помітив на пальцях залишків холоду відображення тішилось з щирою легкістю і мовчало в строкатих променях вивісок як трамвай, що чекає останнього пасажира чи останнє слово перед тим, як назавжди зникнеш мертвим хватом промені стиснуть шию позбавляючи будь-яких компромісів й пом'якшень потім сірий дим в куті твоєї кімнати розповзеться над підлогою першою хвилею наче все могло скластись якось інакше ця доба безумовно позбавлена голосу розбиває тебе в найменші дріб'язки у яких догорають залишки простору де сіріють строкаті промені вивісок

2023-10-13 18:46:33

0

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

46

44

3116

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5503