сон

Віталій Босий

пласкі горизонти сьогоднішніх ранків переповнений сяйвом труситься простір мені все-одно, де зустріну світанок в холодному ліжку, чи в синім полі осліплений сонцем, роздавлений космосом зненацька захоплений в тенета суджень забравшись нагору, кричатиму голосно витягаючи з себе окрайки напруження розкинувши руки, впаду у те поле в синьооких волошках втону наче в морі я і лагідна ніч і нікого навколо хто б наваживсь порушити ці траєкторії ліс мовчить - десятий сон бачить а в блакиті нічній, на льняному зернистому полотні комети згорають, через стебла ніч плаче й шелестом тихим співа колискову мені

2023-10-14 13:29:07

Інші вірші поета

untitled end of Martin . без цукру

Інші поети

Keiana Smith

@crazyreader99

Алорія Реґенмонд

@Ame_Regenmond

Ella Verrremi

@verrremi

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

4726

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

12272