Полин

Віталій Босий

Немає наших, як і ваших Усі свої й усі чужі, Та я, у пошуку інакших, Втішався спрагою душі. І гострі стріли, нищівні, Невинні спогади крилаті, Такі кохані й катівні - Цвітуть у роздумах строкатих. Й хтось ген порушить циферблат - Комусь невиправдано ниці Мої знедолені зіниці, Мій безоружний каземат. Я майорів в полиннім полі, Десь там, в розвої боротьби, Як требушети, мимоволі, Штовхали ядра ворожби. А я се бачив і мовчав Й знов заплітав снопи полину Та готував із нього чай Твоїм зборонцям безупинно. І лікував вогненне серце І напував коней твоїх Щоб у наступнім грізнім герці Неправих вигнали праві. Ти дивишся в моє буття, Неначе на свої пороги, І подоли мого майбуття Встеляють твої дороги. Та все ж щось гірчить твоє життя, На кшталт полинового цвіту, Й ворожі стяги в небі линуть Під такт твого серцебиття.

2021-05-21 19:47:06

2

0

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

1761

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1197