Безіменний №10
Віталій Босий
Закрий же очі. Все забудь, Спали майно, втечи куди-небудь. Тебе зламати всі охочі. Ти лиш "життя" оце відбудь. Тікай та швидше, ти не з них Борись, твій голос ще не втих Прямуй туди де бездоріжжя Стрибай, ти маєш сили подолати зарубіжжя. Збери енергію в кулак Розбий стіну ілюзій Ти маєш майже всі ключі, юнак Відкинь усе, замкнися в тузі Ти воїн! Воїн, не простак! А коли й так - купуй усе Кради, вбивай. Тебе від жадності трясе. Бреши, пиши шаблюкою есе Бери собі - бо ти жебрак. І завжди воно буде так. Та як є спалах у твоїй душі... Заплющуй очі, викинь з голови! Пали усе, тікай, тікай хутчіше! На тебе вже націлені списи! Й ти є художником своїх афіш.
2021-05-21 18:42:33
2
0
Інші вірші поета
. Шлях Реквієм (до дідуся Міші) На тій стороні
Інші поети
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
GRAFO
@grafo
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1012
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1252