Послання до В.К.

Віталій Босий

Ступаю слід у майбуття, Іще один. Метуть сніги, збивають з ніг.. Мабуть, не буде вороття. Вже прочитав, братове, послання, В душі моїй хтось закричав так сильно, Що зараз шлях я свій будую навмання, Й не відчуваю в сьогоденні себе вільним. Хіба побачу ще у комусь стільки болю Як не в очах, так сповнених добра? Мій рідний друже, я твою незламну долю Рівняю з вищими талантами пера. Скресає лід, а з ним й моє гірке життя. Я пам'ятаю рахували змалку зорі... Наше швидке й палке серцебиття На цій страшній планеті... неозорій. Якщо колись згадаєш це послання Я буду тут, чекати на краю, З найдовшого страждального заслання Шукатимемо шляху до раю.

2021-05-21 19:50:46

2

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

2015

У серці...

Катерина Данилевська

Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.

107

16

10368