Послання до В.К.
Ступаю слід у майбуття,
Іще один.
Метуть сніги, збивають з ніг..
Мабуть, не буде вороття.
Вже прочитав, братове, послання,
В душі моїй хтось закричав так сильно,
Що зараз шлях я свій будую навмання,
Й не відчуваю в сьогоденні себе вільним.
Хіба побачу ще у комусь стільки болю
Як не в очах, так сповнених добра?
Мій рідний друже, я твою незламну долю
Рівняю з вищими талантами пера.
Скресає лід, а з ним й моє гірке життя.
Я пам'ятаю рахували змалку зорі...
Наше швидке й палке серцебиття
На цій страшній планеті...
неозорій.
Якщо колись згадаєш це послання
Я буду тут, чекати на краю,
З найдовшого страждального заслання
Шукатимемо шляху до раю.
2021-05-21 19:50:46
2
0