палімпсест

Віталій Босий

я придивляюсь в далечінь - вогонь тривкий зорить на мене. десь там, світання невтоленне, виводить чорним шрифтом тінь. слабіють зорі безіменні, згасає в світлі мла століть. шепоче крихко й нескінченно, вже ледве сонна верховіть. їй вітер тихо казку мовить, хитає віти з боку в бік. "дивись - світають метеори, а там згасають вочевидь. ондо - струмують горизонти, отам - лиманів дикий пліт. тут, на індиговім роздоллі, колись, весніє новий цвіт..." я вітру зимний слухав спів й плекав гербарій поміж перст. в обіймах степу й сивих снів, згубивсь посеред тих сонетів і вже не бачу ані неба, ані вогню жорстокий взір. лишень комети, наче леза, полоˈсять платонічний зір. я придивляюсь в далечінь - вогонь тривкий мене проймає, хвостами свище мов батіг. він ставить незручні питання. виводить чорним шрифтом тінь.

2024-10-22 17:36:45

1

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

43

17

1979

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8392