моїй Березовій Рудці

Віталій Босий

що ніч - то плетиво безкрає. що день - то сон без вороття. чи я чужий у тво́їм краї? ти не чужа у мо́їх майбуттях. в моєму серці кров бринить тобою, в неогранених обрисах буття. хай меркне день і я в стежках-розвоях згублюсь навіки - ти моя і досі. хай грім гримить, ревуть лихі оркани, в хоралах стогне світ сліпий й мене присплять чужі слова-омани.. крізь неминучість снів - я буду досі твій. як солов'ї клекочуть в твоїх вітах-косах й в розмаї квітів ранок зустрічають роси - я жду тебе, моя тендітна осінь, моя сумна весна, мій дім урочий.

2025-04-20 18:00:11

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Олексій Коваль

Прекрасно!!!👏👏👏🥰🥰

Відповісти

2025-09-22 06:44:47

Подобається

Олексій Коваль

@Олексій Коваль Такі гарні рядки вийшли.Аж піснею йде.Як на мою думку це про любов,котра можливо не є взаємною,але сумуєш за нею,бо серце не затихло після цієї драми.Важко оговтатися, коли ти любив,а розумієш що не дістатися до неї,бо так склалося життя.Хочеться бачити завжди у всіх проявах,навіть уві сні.Але останні рядки таки просто простромлюють душу: " як солов'ї клекочуть в твоїх вітах-косах й в розмаї квітів ранок зустрічають роси-я жду тебе,моя тендітна осінь,моя сумні весна,мій дім урочий.(Пробачте що трохи не по структурі написав ці рядки). Дякую за ваші старання!!🥰🥰 У кожного поета є свій стиль

Відповісти

2025-09-22 06:49:20

Подобається

Віталій Босий

@Олексій Коваль Коваль ! Дякую за ваш коментар!

Відповісти

2025-09-30 16:13:38

Подобається

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2707

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5392