Кат
На верхівках гір, де нестабільно плине вітер
І птаха жодна не дістане цих висот
Стою напроти тебе, з полонин прийшовши звідти,
Де люд простий, відібраний з чеснот.
Дивлюся в очі та картаю вільно час.
Ми по обидва боки дошки.
От тілько я на суші, а над прірвою тримаю вас.
Залишилось чекати зовсім трошки.
Я зневажаю ваших босів і колег,
Не хочу я розваги та достатку,
Я лиш пильную бісів ваш ковчег
І маю скоро рокову поставити печатку.
Дражниш людей, неначе лева циркового
Та не підозрюєш в чім проколовся сам.
Дай привід сумніву благого,
Зійду я з дошки й полетиш назустріч їхнім голосам.
Горять твої коштовнії папери,
А ви вмираєте на вилах.
Навіщо ці високії манери?
Ви бюрократи й ваше місце у могилах.
2021-05-21 19:33:39
2
0