статика та істмен кодак
я ніколи не був милим, в тому плані, що не кричав про Бога і не дрочив на Мері Поппінс. всі інстадіви з оголеними грудьми, та стегнами у перспективі, бліда шкіра і роковий погляд. хтось тут точно знає місцевий фетиш ніхто не хоче торкатись бруду - ідеальні сторіс в ідеальному світі. вони нервово ходять навколо останнього стільця, з гордо піднятими підборіддями, і бояться не прогавити момент. не називай мене милим - я б продав тебе за один пожмаканий доллар, чи касету з найбруднішим бдсм-порно. не посміхайся, якщо всередині нічого не горить. я ж бачу, як тремтиш серед білих стін і кожне слово віддає вульгарністю. я ніколи не любив мистецтво, яке вчаться любити, і між двома яблуками обирав тільки червиве. так і з людьми. знаєш - я завжди любив статику і кожен недолік, бо чи не в цьому прекрасність? мої товариші завжди тримались особняком і ніколи не ставали на коліна, навіть якщо їм заплатили б за це всім світом, чи треба було перевзуватись. ну, знаєш, коли починає пахнути смаженим. а я лише одна з нечітких фото, що не удостоїлась й прояву але в цьому вся суть - мені достатньо одного спалаху вся інша плівка втрачає всяку цінність
2023-10-14 13:37:37
0
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2513
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2225