-Болить рука?- спитав Ремас в малої.
-Трішки.- зі сльозинкою промовила Елайза, лежачи у руках велетня.
-Потерпи, будь ласка! Ще трішки. Он, я бачу поселення!

Не надто далеко від героїв, дійсно, вистоювало ржавіюче містечко, з велетенською баштою, точнісінько посередині кола із халуп. Треба було поспішати. Хоч дівчинка і була однією із легендарних акронімів - слуг Сатани та біль вона, все ж, відчуває. Нарешті, до містечка залишилось кроків з двадцять. Ремас прискорився - до цілі лишилось зовсім нічого.

-Аааааааайййй!- завижжяла Елайза.
-Що таке?- спохватився Диявол.

З'ясувалось, що над містом висів енергетичний купол і Ремас своєю спішкою ледь не пришиб малу, та руку їй, все ж таки, обпалив.

-Вибач, вибач, вибач, вибач!- рознервувався велет, відкинувшись назад.

Треба було вигадати, як пройти це поле разом із дівчинкою, не пошкодивши її. Шкода, що в того рейдера не було більше двох шприців, тому що треба якось припинити крики дівчинки, що зчиняють паніку. Король пекла зібрав думки до купи: "Треба перевірити, чи я пошкоджуюсь!" Ремас простягнув руку у межі захисного куполу - нічого, проте каміння потихеньку грілося і це було відчутно. Точно! Під рукою кам'яного зникло поле. Рогатий узяв дівчинку так, щоб нічого із зовні не могло її зачепити і почав рухатись у купол.

-Обережно, обережно!- казав він, крокуючи під небезпечним, для Елайзи, променем.- Є!- герої були у межах міста.- Про що йшла мова? А так! Святая моя пам'ять! Треба знайти медика!- Ремас почав рискати поселенням в пошуках лікаря.

У поселенні були переважно робітники і лиш невеличку частину займали ті самі розбишаки рейдери. Ось, один робітник схожий на медика! Король пекла підбіг до невеликого рятівника: у його "кабінеті" стояв робочий операційний стіл, як в медиків. Звісно, Елайзу рогатий поклав саме туди.

-Вилікуй її!- Ремас крикнув лікарю, та у відповідь нічого не було почутим.- Мотивація, точно!

Ремас матеріалізував невелику монету і простягнув її карлику. Той схопив монету, коли зрозумів, що це гроші і насторожив вуха. Створіння дивилося то на Диявола, то на дівчинку і навпаки, доки не дременуло щось робити. Медик вколов шприц в руку Елайзи, витративши весь його вміст, після чого дістав циркулярну пилу і почав роздивлятися поранення свого пацієнта. Після невеличкого очікування електро-пила задирчала, а робітник почав робити свою роботу. Медик ампутував руку пацієнтці й почав заміняти її залізною. Ремас наполягав на тому, що істота знає свою справу і тому стояв непорушно. За три хвилини механічна рука, нарешті, стояла на своєму місці, а створіння показувало два пальці, що символізувало прохання примножити суму. Диявол, звісно, матеріалізував ще дві монети й простягнув їх медику.

-Ну, як ти?- поцікавився кам'яний.

Елайза розкрила очі, здійнялася.

-Ого...- в її наковтаному сліз голосі було лише тихе здивування.- Я її не відчуваю, але рухаю.- вона уважно оглядала нову кінцівку.
-Це добре, що рухаєш.- підмітив Ремас, у задумі.
-Так...- дівчинка ще не відійшла від операції.
-Хочеш їсти?- запропонував відволіктись кам'яний.
-Я не проти.- перевела погляд.
-Ходімо! Подивимось, як тут.- рогатий взяв малу за руку.

Місто було не надто прекрасним - облізлі, іржаві стіни, мало місця, атмосфера одинокості. Ось щось схоже на продуктовий магазин - це була невеличка буда з різними смаколиками і ще якоюсь місцевою їжею. Ремас підійшов до магазинчику і глянув на малу.

-Обирай!- щедро сказав дівчинці.

Елайза опустилась у задум. Диявол озирнувся навколо: ні душі. Лише один снайпер, що обережно слідкував за ними своїм дулом.

-Як ви вже мене задовбали.- прошепотів кам'яний.
-Я хочу ось це!- тицнула пальцем мала.
-Добре!- відповів рогатий і поклав щойно матеріалізовані монети.

Продавець роздивився валюту і віддав дівчинці товар.

-Дякую!- мала обережно вклонилася продавцю.
-Пішли!- запропонував Ремас, простягнувши Елайзі руку.
-Куди?- поцікавилась та.
-Побачиш.- Диявол заповнив шкалу цікавості і таємничості.

Ремас знову проніс дівчинку через енергетичне поле і вони відправились у пустелю. Рогатий точно знав куди іти. Поки вони разом бігали туди-сюди, він щось згадав. Щось важливе. Пунктом призначення була та сама закинута будівля фонду, знову.

-А що це?- Елайза витріщилась на великий прохід униз, що, видно, таки зламався і вже не зникав під землею.
-Це моє минуле.- відповів кам'яний у задумі.- Моє минуле...

Вони знову зайшли до старої локації, що нещодавно відвідував Ремас. Тепер потрібно було зходити в самий низ комплексу. Для чого, знав лише рогатий хитрун. Пункт підконтролю, тоді поверх із середнім рівнем доступу, пункт технологічних розробок і "Ловець демонів". І ось воно: велика камера, оточена склом, всередині якої багато дротів, а по центру, на підставці, стоїть той самий "Ловець демонів". Освітлення кімнати дуже слабке і тому доведеться вмикати все самостійно. Диявол підступив до великої панелі і почав шукати потрібні клавіші. Кілька секунд і... Бац! Світло раптово освітило кімнату набагато краще, загорілись усі монітори. Усюди були схеми моделі глайдера, коди. Але, посеред усіх функцій Ремаса цікавила лише одна: "активація штучного інтелекту". Тиць! Завантаження...

-Вітаю, Р.О.666!- пролунав голос з усіх закутків лабораторії.
-О так!- задовольнився кам'яний програмист.
-Озвучте свою команду, будь ласка!- люб'язно промовив той.
-Алісо... А що я хотів?
-Можете задати будь-яке питання і я спробую відповісти.
-Ага! Будь-яке?- переконався Ремас.
-Абсолютно.
-Тоді... Як мені потрапити в рай?- несподівано видав той.
-Хвилинку... Готово!- ще більш несподівано видав штучний інтелект.
-Що, серйозно?- рогатий пустив смішинку.- Та ну!
-Ось конструкція.- схематика відобразилась на екрані.
-Що це?- задумано спитав Диявол.
-Цей механізм застосовує енергію Хаосу, для розриву просторово-часового континуму.- пояснила Аліса.
-Енергію Хаосу?!- вигукнув рогатий.
-Енергію Хаосу.- підтвердив штучний інтелект.- Енергію, що випромінює камінь Хаосу.
-Кадило мені в гузно!- обурився Деявол.- Тепер мені ще цей гівняний смарагд шукати!
-Цю конструкцію збудовано на основі матеріалу, що сто відсотково зберігся до цього часу. А, сюдячи зі стану комплексу, пройшло доволі багато часу.- уточнив асистент.
-Зрозуміло...- похнюпився Ремас.
-Підтверджувати збірку?- врешті запитала Аліса.
-Збірку? Так!
-Завантаження... Готово! Розрахувати об'єкти у списку, від тих, що важко дістати, до тих, що легко дістати, чи навпаки?- уточнив комп'ютер.
-Думаю, навпаки.- відповів рогатий.
-Добре! Перший об'єкт у списку- панель керування. Одна така знаходиться у кімнаті підконтролю.
-Зрозуміло!- кам'яний підхопив Елайзу і, негайно, пошкандибав до пункту призначення.

У коридорах чувся стукіт каменю і маленьких тендітних ніжок.

-Ремасе!- покликала велетня дівчинка.
-Що?
-А що це була за тітка?- запитала та.
Хех! Ну що ж... Це робот, якого колись збудували дуже розумні люди, але його розум, все-одно, перенесли в таку машину, як та, що була там, за склом.- спробував пояснити кам'яний.
-Людьми... А хто такі ці "люди"?- знову запитала Елайза.
-Ну вони жили тут до цього катаклізму. Вони, доречі, збудували це місце.
-А вони хороші?
-Ну, як тобі сказати... Не всі, але й не всі погані.
-А ти з ними дружив?- знову запитала мала.
-Та ні... Я лише працював з ними. Хоча, скоріше на них.
-І вони тебе не ображали?
-Не сильно.- посміхнувся Ремас.
-А що ти для них робив?
-Носив речі усілякі, прямо як зараз, і бив поганців.
-А для тебе щось робили?
-Прокачували той глайдер, що нас сюди і відіслав, фактично.
-А навіщо він тобі?
-Щоб літати, звісно.
-А навіщо тобі літати?
-Щоб... Швидше знаходити речі для людей...- Ремас поринув у думки, дещо засоромившись.
-От ти дурник!- посміхнулась Елайза.- Працював задарма, думаючи, що добре заробляєш!

Рогатий зупинився, зазираючи у найглибші глибини свого віртуального інтелекту. Тоді повернувся до дівчинки, з очима, які виражали найсильніше прозріння, разом зі здивуванням.

-Ого! А ти розумніша, ніж я сподівався! Ти, справді, дуже кмітлива!- похвалив малу Ремас.
-Я знаю!- вона розтягнула посмішку ще ширше.- А можна ще дещо запитати?
-Валяй!- сказав кам'яний, весь у роботі (діставав панель).
-А хто такі, ці "акроніми"?- несподівано сказала вона.
-Скажу потім, добре?
-Ну-ну... Добре...- обурилась та.
-Дякую!- з облегшенням сказав Ремас, узяв панель і вказав на вихід.

І знову лабораторія. Диявол поклав панель на робочій стіл, перед тим згрібши все, що там лежало до цього.

-Що далі?- по діловому запитав той.
-Схоже, доведеться просканувати територію, за допомогою глайдера.- сказала Аліса.- І, якщо пощастить, забрати конденсатор.
-Зрозуміло...- зітхнув рогатий.- То Елайза залишиться тут.

-З Алісою?
-Так!- уточнив Ремас.
-Ну, якщо так, то добре, мабуть.
-Дякую за розуміння!- сказав кам'яний, натискаючи на кнопку відстику.
-Вивантаження... Вивантаження завершено.

Глайдер залівітував, а Ремас гордо рушив до нього.