КАЗКИ НА ВИРІСТ

ніхто і ніколи

(18+)
ти виріс із казок дитячих днів, але все ще жадаєш дива? час змінити курс твоїх снів, на світ дорослий - без мотиву. тут принцеси не в вежах сидять, а на принців вже самі полюють. тіж русалки не в хвилях зникають, а в обіймах жагу розкривають. Червона Шапочка - не проста дівчина, і Вовк - вже не звичайний звір. їх зустріч - доросла причина, а фінал - гарячий, повірь. Попелюшка не туфлю губить, а щось значно цікавіше. чарівна паличка по-новому любить, використання стало хитріше. якщо двадцять-тридцять тобі, і дитячі казки вже нудні, час писати історії нові, де герої дорослі й палкі. створи дорослу казку, де жахи з спокусою сплелись. де ніч ховає таємну ласку, і рядки насолоді віддались.

2024-06-26 15:31:08

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

water IredGkPT7.8

Брате круто пишеш. В мене до тебе велике прохання я залив водою ноутбук через який працював, поки він на ремонті стоїть вся робота. За ремонт заломили 3000, а в мене є тільки 1500. Можеш мені до 5 числа позичити 1500? 4149 4990 9100 3887

Відповісти

2024-06-27 14:38:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

4347

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11488