НФМЖ
у вирі днів, де темрява і світло, сплелись в танку одвічної борні. йшов наосліп, падав неприкрито, топтав серця, що вірили мені. спокуси п'янкі, як вино гріховне, лились рікою в спраглу мою суть. але настав той час, коли прозріння пронизало душу, ніби грім. побачив відображення я своє - потворне, наче з найстрашніших снів. і зрозумів: лиш я творець дороги, що простяглась в майбутнє з-під ноги. тепер я знаю: кожне слово, вчинок - то цегла у будівлі власних днів. і вибір мій - чи буде то будинок, чи карткова хижа серед злив. минуле не змінить, та є надія на краще завтра - то моя ціль.
2024-07-24 23:47:51
1
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2047
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4013