РУБІКОН ЦНОТИ
(18+)
"мама дала життя, тато характер, а я першокурсниці яку вперше бачу" в телеграмі квіточку знайшов одну, дівчину вродливу, що лиш дівчат знавала. фото її спокусливі, в кров мою запали, в квартирі зустрілись - реальності прутня підняли. як русалка ласкава, німфа струнко, вишневим ротом нектар смоктала чарівно. лиш позам собачим данину віддавали, квір-тян кохання до загину спокушали. вибухнув потяг первісний, мов вулкан лави, "скуштувать цноти смак" - думки палали. забули про закони, табу відкинули вбік, дві безтілесні істоти злилися в єдиний лік. екстаз безмежний, жага солодка, любовна втіха - казка-одноднівка. видихалась, стогнала, ковтала блаженство, квіткою цнотливою розцвіла дівчисько. лиш юний вік і тіло враження лишили, згасли вогники кохання, цноти цвіт зів'яв, лише спогад з'єднання душ в пам'яті зоставсь.
2024-05-13 22:13:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3502
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4613