СИМФОНІЯ
ніхто і ніколи
демони в голові кричать верещать не дають спокою топлю їх в алкоголі раз за разом щоб не чути щоб забути та згодом тиша запанувала в думках демонів більше не чутно зникли кудись наче й не було дивна якась пустота незвично без них без криків тих чи не почав я скучати за ними? за тими демонами що так довго мучили звик до них до їх криків до болю того що приносили може час змиритись з ними? прийняти їх як частину себе не тікати більше не топитись в чарці а зрозуміти і прийняти бо демони ці - лиш зеркало моїх страхів і бажань час прийняти демонів своїх не боротись більше а співіснувати взяти контроль над життям своїм без оманливої розради в пляшці
2024-06-04 00:54:42
1
0
Інші вірші поета
КАЗКИ НА ВИРІСТ ПІВТОРАШКИ ЮНІСТЬ ЕФЕБА ОРГАЗМ
Інші поети
Schüra
@shura_smit
泽明 王
@WangZeMing_Z85
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1538
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12138