Ти не намалюєш мій портрет
Дівчина Осінь
Ти не намалюєш мій портрет І не торкнеться до паперу олівець. Стоятиме в кутку старий мольберт Звелося все давно вже нанівець. Нема натхнення, світло падає не так, В палітрі фарб не вистачає Та навіть музика не грає в такт. Марно трудивсь, усе коту під хвіст! І поспіхом усе складаєш по шухлядах. Невже десь розгубив ти свій мистецький хист? І вогник вже згасає у твоїх лампадах. © Дівчина Осінь
2021-08-02 21:46:23
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мілена_Мі
Гарна рима. Легко читається. Цікавий вірш 🌠👏
Відповісти
2021-08-05 11:52:51
1
Дівчина Осінь
@Мілена_Мі , спасибі❤️
Відповісти
2021-08-05 13:51:44
Подобається
Інші вірші поета
Чорне я, а ти біле Онлайн в навушниках грає пост панк Магія нічного міста
Інші поети
Lacey Nicole
@lacey_nicole
Merlin911
@garovan321
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1961
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2319