Угода з Сатаною
Не робіть угод не подумавши, Не кажи - за це все б віддав, Настане час коли передумавши, Зрозумієш, що душу ти свою зрадив. Є фраза - "бійтеся ви своїх бажань", Мудрець її напевно сказав, Щоб уникнути потоку покарань, Перед бажанням - здійсни "привал". Назад бажання повернути неможливо, За все доведеться дорого платити, Так, у земному житті все буває складно, Душою все ж таки треба дорожити. Не укладайте угод із Сатаною, У грі зі смертю - переможе вона, Не знущайтеся над своєю душею, Адже тілу життя не для того дане. Не говори за це все я б віддав - Не розуміючи до кінця фінал, Не варто це тисячі "айфонів", Адже в цій угоді ти себе продав. Не діло людям з Дияволом водиться, Гра не варта випалених свічок, Адже Людина Божественна Особа І складається з Духа та мощей. Весь цей світ ілюзія страждання, А Людина прагне у вищий світ. Пройшовши Земну школу виживання, Душа йде у добрий ефір. Не треба в сенсах багато розумітися, Ти будь собою, Творця в собі знайди, І над долею не треба знущатися, Душою посміхайся і світи. Не робіть угод не подумавши, Щоб не довелося про це шкодувати, Не скажеш Сатані я передумав, В Пекло доведеться за дари горіти.
2023-07-14 21:20:05
10
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3812
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11443