Вибір людей

Dmitri Lokashincofe

Як багато різних думок у цьому світі, А злості ще більше у людей, У брехні загрузли всі тілі ефіри, Вороги стали схожі на "друзів". Звичайно все я серцем розумію, Програма для душі своя дана, На Землю не приходять душі з раю, Щоб до раю потрапити Земля душі потрібна. Є світла, є темна програми, Тут кожна душа Творцю важлива, Всесвіт шле часто "телеграми", Щоб досвід на всі сто вона пройшла. Є вибір для людей свободи волі Але в рамках виміру Творець - Створив ілюзію нерівності та болю, Назвав її грою земних овець. Не кожна душа прагне до раю, Іноді душі приємний інший погляд, І темну програму виконуючи, Все на своєму шляху скидає до пекла. Всі на Землі грають свої ролі, Усьому прийде коли не будь кінець, Немає для душі страждання з неволі, Є карми меч – і ти його коваль.

2023-07-24 21:06:55

13

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Олег Шаула

Ой перемудрив

Відповісти

2023-07-25 00:05:07

1

Схожі вірші

Всі

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

43

7

2295

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12086