Вибір людей
Як багато різних думок у цьому світі, А злості ще більше у людей, У брехні загрузли всі тілі ефіри, Вороги стали схожі на "друзів". Звичайно все я серцем розумію, Програма для душі своя дана, На Землю не приходять душі з раю, Щоб до раю потрапити Земля душі потрібна. Є світла, є темна програми, Тут кожна душа Творцю важлива, Всесвіт шле часто "телеграми", Щоб досвід на всі сто вона пройшла. Є вибір для людей свободи волі Але в рамках виміру Творець - Створив ілюзію нерівності та болю, Назвав її грою земних овець. Не кожна душа прагне до раю, Іноді душі приємний інший погляд, І темну програму виконуючи, Все на своєму шляху скидає до пекла. Всі на Землі грають свої ролі, Усьому прийде коли не будь кінець, Немає для душі страждання з неволі, Є карми меч – і ти його коваль.
2023-07-24 21:06:55
14
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Олег Шаула
Ой перемудрив
Відповісти
2023-07-25 00:05:07
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2392
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10909