Інколи ти думаєш
Про життя та його уроки,
Що повинні були привести тебе до мрії.
Інколи ти надієшся,
Що увесь цей біль зникне
І на темному нічному небі
Ти побачиш зорі.
Все життя ти бігла по лінії вогню,
Берегла серце від найменшого удару.
Вдивляючись у кожне обличчя, ти бачила ворога.
У тебе вийшло, ти захистила себе.
Ти занадто берегла своє серце,
Але воно не вберегло тебе.
Думала, воно закам’яніло,
Але ти просто не хотіла відчувати.
Зараз ти відчуваєш, щось неправильне,
Думаючи, як чинити без помилок.
Зараз ти чиниш помилки,
Але відчуваєш, що це правильно.
Ти брехала кажучи, що вбережеш себе від цього.
Інколи ти думаєш
Про обіцянки дані собі,
Яких повинна була дотримуватися і сьогодні.
Інколи ти надієшся,
Що прокинешся від цього сну,
А на темному нічному небі
Засяють зорі...
Ти знала про кохання, про вогонь.
Саме цього ти уникала.
Надіючись, що мрія все замінить
Ти жила нею, досі живеш.
Ти занадто вірила в неї,
Але вона не здійснилась.
Ти думала, що потрібно почекати.
Ти досі чекаєш.
Ти не знаєш, що робиш,
Але думаєш, як вчиняти без помилок.
Ти брехала кажучи, що твоя мрія – це лише твоє життя.
Інколи ти думаєш
Про помилки, що вчинила,
Які за твоїми словами ними не були.
Інколи ти надієшся,
Що твій день настане,
А на темному нічному небі
Засяють зорі.
Ти боролася,
Ти горіла.
Ти засвоїла багато уроків,
Але досі чиниш помилки.
Ти продовжуєш вірити у мрію,
Але чи вірить хтось у тебе?