Я повинна зіграти свою роль до кінця
Деякий час я не вірила в себе,
Вчиняла так багато помилок.
Було набагато легше збрехати про почуття,
Грюкнувши, закрити двері й серце на замок.
Чому з кожним днем важче підійматися на світанку?
Чому не можна повернути час назад?
Чому я раніше не стала сміливою?
Так багато людей, але ні з ким поговорити.
Все буде добре, скоро сонце вийде з-за хмар,
Я стану на вірний шлях і знайду себе.
Не важливо як, але я повинна зіграти свою роль до кінця.
Ніч досі береже мої таємниці,
Надія спить поруч.
Я розбиваюся спотикаючись об старі помилки й брехню,
Знаю, що попереду буде не легше.
Чому життя – гра, а люди в ній актори?
Чому старі образи не полишають?
Чому страх тримає в полоні?
Так багато акторів, але ні перед ким не скинеш маску.
Коментарі