Здається, це був хибний шлях,
Який мені вказував ти.
Я хочу повернутись назад.
На мені червона сукня в крові,
А навколо предковічний ліс болю.
Ти не попереджав про рани.
Я не знала про біль до всього цього,
Я не підозрювала про твої страхи.
Ти ж казав, що все можна подолати, якщо тільки забажати.
Я не знала, що твоя правда - це брехня.
Почувши запах змін, я втекла,
А зараз ходжу в лісі страхів й болю.
Я хочу, щоб ти знав -
Ти втратив все, що мав.
Приховуючи все від мене, ти себе зламав.
Я хочу, щоб ти знав -
Ти заслуговуєш того, що зазнав.
Я більш не впізнаю нашої мрії.
Це не наша мрія.
Напевно, я мала остерігатися,
Коли слідувала твоїм бажанням.
Ти ж був зовсім іншим.
Мене оголяють твої духи,
А все навколо перетворюється в Пекло.
Ти не попереджав про це.
Я не знала про тебе нічого,
Я не відчувала подих страху.
Ти ж обіцяв, що не дозволиш цьому трапитися.
Я не знала, що твої вчинки - це брехня.
Почувши запах змін, я втекла,
А зараз ходжу в Пеклі ран і божевілля.
Любий, я хочу, щоб ти знав -
Все те, що ти тримав в руках, ти сам же розтоптав.
Приховуючи все від мене, ти так ніким й не став.
Я хочу, щоб ти знав -
Ти наче останній листок - впав.
Я більш не впізнаю нашої мрії.
Це не наша мрія.
Твої страхи помістили мене в темну клітку.
Все, чого я бажаю – побачити світанок.
Ліс болю чинить лиш рани,
А твоє Пекло вбиває.
Я чекаю на схід сонця, хоч знаю –
Марно тобі повертатись.