Скоро мине моя залежність тобою,
Скоро забудеться те почуття безіменне,
Скоро залікує хтось інший твоє серце слабке.
Надіюся після мене твоє життя стане буденним.
Все, що ти хотів сказати залишиться несказаним,
Все, чого ми добивались перетвориться у пил,
Все, що марилось мені уві сні стане вищесказаним,
Не ображайся, що я відібрала в тебе небосхил.
Напевно, це кінець
Усім нашим потребам, пристрастям, почуттям.
Я не здатна звільнитись із невидимих оков,
Які не дають змоги керувати життям.
Це кінець.
Я забуду вранці сказати собі, що відтепер самотня,
Я наважусь подивитись в інший, від тебе, бік.
Я залишатимусь, як і тоді - могутня.
Тебе манитиме, як і колись, нашого життя відлік.
Все, чого ти боявся перепліталося із часом.
Все, чого ти бажав торкалося мене,
Все, чого ми хотіли і водночас боялись - попрощатися із часом.
Вибач, що він забрав безцінне.
Напевно, це початок
Усім нашим неоднозначностям, випадковостям, щасливим моментам.
Але ніхто не повторить того, що ти пройшов,
І ніхто для мене не стане справжнім прихистком.
Це кінець.